Сценарій виступу команди юних пожежних “Крісп”

Частина 2.

Ведуча. А зараз у нас сторінка для найменших наших глядачів.

(Зміна музики. Біля хатки, на галявині порається Зайчиха.)

На околиці села

Стоїть хатка чепурна

В ній Зайчиха – господиня,

Неабияка газдиня.

Селом чутка пронеслася:

Лиска в гості зібралася

Та не сама Лиска буде-

З нею Вовк Петро прибуде.

(З-за куліс на галявину виходять попід ручку Лисиця з Вовком. Оглядають хатку Зайчихи, проходжуються сюди – туди)

Бо живе він одиноко

При пожежі втратив око

Йти до неї є причина:

Може була б і дружина?

Зайчиха новину почула

В свою хатоньку чкурнула,

Нумо її чепурити:

Мити, фарбувать, білити.

Швидко мотлох весь зібрала

На горище поскидала.

Іншим пічку завалила

І бензином все облила.

Прісне тісто замісила,

Рушничком його накрила.

І відклавши набік діжку

Пішла затопити пічку.

Сірничком один раз втерла

І від страху ледь не вмерла

Вогонь охопив хатину

І змінив усю картину.

(Зміна музики. Зміна світла. “Танець Вогню “виконує одна з учасниць)

Дим, вогонь валять із хати

Хату важко і впізнати

Все потліло, погоріло,

Разом з димом полетіло.

Зайка плакала, ридала,

Вже й служба 01 примчала,

( В ролі пожежників спочатку був Джин, який пробував погасити пожежу сильним подихом, але коли не зміг –то прийшли Пожежники і погасили вогонь).

Ту пожежу погасила

І водою все залила.

Зайчиха плаче, і сумує,

Аж тут Вовк із лісу суне

Гордо, з Лискою під руку

Як побачив цю розруху, -

Задрав ніс свій аж до неба

Пита: - Кому її треба?

Ні багатства, ні хатини

Замість них одні жердини.

Та й чкурнув у ліс дрімучий.

А в Зайчихи біль пекучий,

Бо ж казав сусід-Кріт без упину,

Пали пічку без бензину!

Не послухалась, дурненька,

І зосталася голенька!

То ж пояснюю малечі:

Жарти з вогнем небезпечні!

Вогонь – друг, вогонь і ворог-

Він зітре усе на порох!

(Зміна музики.)

Ведуча. Шановні телеглядачі! Зараз у нас остання сторінка нашої телепе­редачі - розважальна. Але зараз, як і годиться, реклама!

( На сцену виходить учасник команди , виносить два противогасники. Один ( старого зразка) ставить на підлогу, інший(нового зразка) тримає в руках.

Учасник. Шановні глядачі!. Ви ще користуєтесь ОПГХ-10? (показує на противогасник старого взірця.). Тоді (показує на новий , що тримає в ру­ках) – ми йдемо до вас! (виходить).

Ведуча. Ну, а зараз дивіться розважальну сторінку.

(Звучить мелодія Танго. На сцену виходять учасники команди одягнуті в брючні костюми, з капелюхами. В руках у них великі макети вогнегасни­ків. Вони виконують танець “Танго з вогнегасником”).

Ведуча. Наш ефірний час вичерпано і ми прощаємося з вами. Хочемо по­бажати вам прожити цей рік –до наступної нашої передачі,- без пожеж, паводків, зсувів і інших стихійних лих.

З вами в ефірі була телеведуча Олена Мацуська. На все добре.

(Зміна музики. На сцену виходять всі учасники команди.)

Перший. Щодня рятувальники миттю несуться

Немає їм спокою – є лиш тривога.

Другий. Попереду пекло, із полум”ям, димом,

Та довга безмірно ще їхня дорога.

Третій. І швидко, мов в казці, зростають драбини.

Працюють невтомно і вчора, і днесь.

Четвертий. Хоробрі, відважні, та мужнії люди...

І все не для слави. Віддаймо їм честь!

(Всі учасники команди роблять крок вперед і схиляють голови)і під музику виходять).

Брейн - ринг "Моя Воловеччина"

Мета : розвивати у молоді інтерес до вивчення потенційних туристсько-рекреаційних можливостей Воловеччини ; залучити їх до дослідницької та пошукової роботи по вивченню флори та фауни, краєзнавства та історії району; виховувати патріотичні почуття та го­рдість за свій край.

Реквізит

Карти Закарпаття та Воловецького району.

Цифри для пріоритетного права давати відпо­відь.

Кольорові картки для жеребкування.

Комп’ютер та мультимедійний проектор.

Диски з фотоматеріалами , що будуть використані у за­питаннях.

Фоторепортаж з панорамами найбільш відомих і красивих місць району.

Учасники: члени клубу , ведучий, журі, глядачі.

Попереднє завдання: Провести підготовку учасників брейн-рингу з теми “Флора та фауна Карпат”, “Мікротопоніми Воловецького району” “Легенди та перекази про назви населених пунктів, урочищ”, використовуючи дода­тковий матеріал з різних джерел.

Звучить музика .

Ведучий. Добрий день, шановні друзі!

Сьогодні у нашому клубі проходить цікава гра ”Моя Воловеччина”.

Будь-яка географічна назва історично явля­ється пам’ятником культури кожного народу. Проходять сто­ліття, події, помирають люди, та пам’ять про них залишається в їх справах, спогадах, в тому числі і в топонімах – назвах населених пунктів, вулиць, гір, полів, урочищ. Кожен географічний об’єкт: річка, гора, рівнина, на­селений пункт і т.д. має свою назву, присво­єну йому людиною. Безіменних об’єктів де­далі менше в міру того, як людство пізнає їх. Ось, наприклад, всім відомо, що назва на­шого райцентру Воловець походить від поті­чка, який тут протікає – Волівчика. А потічок, в свою чергу, названий так тому, що в ньому селяни напували волів. Ось як все просто... і цікаво. Але крім географічних назв, наші гори багаті на флору і фауну. Всі, хто хоч раз побував на Закарпатті, визнають, що мало де в Європі знайдеться такий край, який би міг порівнятися з ним за кількістю і якістю озеленення території. Тож давайте ми з вами полинемо у вир географічних назв нашого району, згадаємо легенди, приказки, назвемо заповідні місця Воловеччини та рідкісні види рослин. На сцену для жеребкування запрошуються капітани команд. Ігрові пари визначаються по збігові кольорів карток жеребкування.

(За ре­зультатами жеребкування учасники гри за­прошуються на сцену).

Ведучий. Оголошуємо І тур гри .

Перше питання. Дайте, будь ласка, тлумачення назви селища Жденієво і історію його виникнення. Почали. ( Після відповіді ведучий доповнює тлумачення, якщо воно є неповним, а журі виставляє відповідні бали командам.).

Ведучий.

Друге питання.

Увага на екран.

На екрані ви бачите з капличку між двома липами, а над нею хрест).

Скажіть, будь ласка, що за об’єкт зображено на екрані?

Третє питання.

Де знаходиться ця капличка? Назвіть урочище.

Четверте питання.

Якій даті приурочений цей пам’ятник?

П’яте питання.

Назвіть походження назв населених пунктів, між якими збудовано цю капличку. Зробіть коротеньку розповідь про ці населені пункти.

Шосте питання.

Назвіть версії походження села Латірка.

Сьоме питання.

Звідки бере початок річка Латориця?

Восьме питання.

Звідки походить назва річки?

Дев’яте питання.

Всі ви знаєте, що багато населених пунктів одержали свою назву від виду діяльності, якою займалися його мешканці. Назвіть населений пункт Воловеччини, який названо від господарської діяльності людини.

(команди відповідають, журі виводить бали, а ведучий оголошує результати 1 туру).

Ведучий. Оголошуємо ІІ тур нашої гри.

Перше питання.

Всі ми знаємо, що наші предки здавна цінували воду. Та найбільше славиться наша срібна земля мінеральними джерелами. Назвіть скільки мінеральних джерел є у нашому районі.

Друге питання.

Де розташовані ці мінеральні джерела.

Третє питання.

Розкажіть легенди або перекази про походження назв населених пунктів та урочищ, де розташовані ці мінеральні джерела.

Четверте питання.

Назвіть старовинну назву с.Лази.

П’яте питання.

Звідки походить назва с.Лази і що означає в перекладі на українську мову.

Шосте питання.

Розкажіть легенду про заснування с.Буковець.

Сьоме питання.

Назвіть назви всіх річок і потічків, які протікають по території району.

(Журі підводить підсумки 11 туру.

Поки журі підводять підсумки, звучить пісня.

Ведучий. А зараз ІІІ тур нашого Рейн-рингу.

Перше питання

Як називається пам”ятка природи, яка знаходиться на території нашого району?

Друге запитання.

Де у нашому районі знаходиться(проростає у дикому вигляді) релікт третинного періоду дуб скельний?

Третє питання

Скільки видів вищих рослин нараховується на Закарпатті?

Четверте запитання.

Назвіть рослини, жителі нашого району, занесені до Червоної Книги?

П”яте запитання.

Скажіть, яка протяжність Закарпатського Туристичного Шляху ? А його протяжність в межах нашого району?

Шосте питання.

Назвіть перевали та гори нашого району.

Сьоме питання.

Де знаходиться пам”ятник січовим стрільцям

Ведучий. А зараз, шановні друзі, Фінальна гра!

Перше питання.

Звідки походить назва річки Вича, де вона бере початок і в яку річку впадає?

Друге питання.

Як утворилось невеличке озеро в урочищі СТІВ та МУТВИЦЯ на околиці села В.Ворота, і яка його назва за народними переказами?

Третє питання.

Від якого дерева (релікт третинного періоду) що росте високо в горах , а в нашому районі на горі Високий камінь, походить назва великої річки на Закарпатті?

Четверте питання.

Які ви знаєте найвищі вершини Карпатських гір, що знаходяться на території нашого району?

(Журі підводить підсумки і переможці нагороджуються призами).

Ведучий. Шановні друзі! Ми з вами сьогодні переконалися, що всі ми повинні добре знати свій рідний край, його географію, історію, цінувати і оберігати його історичні та природні пам’ятки, адже тільки той стане справжнім громадянином нашої держави, який ніколи не забуде свого роду, свого отчого краю.

Використана література.

Історія міст і сіл Української РСР.Закарпатська обл..К:Головна редакція укр..рад.енциклопедії АНУРСР.

Назви сіл Воловецького району в легендах та переказах .Альбом, Воловецька районна бібліотека для дорослих. Краєзнавчий музей.

Матеріали “Мікротопоніми України” .Зб. легенд та переказів. Воловецький ЦПРДТ.

Брейн - ринг "Моя Воловеччина"

Відповіді

до брейн-рингу « Моя Воловеччина»

1 тур.

1 питання.Походження назви селища Жденієво та його історія.

Легенда про походження назви села Жденієво.

За переказами людей, страшна біда прийшла на одне поселення. Дике, жорстоке плем”я зненацька напало на людей. Всі хто тільки міг тримати зброю в руках пішли на боротьбу з ворогом. Але все було даремно, бо ворогів була сила –силенна. Багато мирних жителів полягло в нерівному бою. А ті кому вдалося уціліти зібрали свої пожитки і подалися світ за очі. Єдиною їхньою надією і порятунком були гори, які виднілися вдалині. Щоб зручніше йти і збити ворога зі сліду втікачі поділилися на невеличкі групки, по 3-4 сім”ї. Женько, Качало, Міньо і Гицньо були добрими сусідами і тому вирішили іти разом.

Всьди були ліси і тільки ледь помітні стежки, що протоптали їх дикі звірі служили їм орієнтиром. Люди і тварини були дуже змучені , адже йшли не день і не два.

На землю опускалися сутінки. Потрібно було шукати місце на нічніг. Невеличка полянка біля річкмздавалася людям зручним місцем для відпочинку. Скоро запалахкотіла ватра, а навколо неї спали зморені люди. Прокинулись від вранішньої прохолоди- все навкруги було вкрите густим туманом. А коли піднялося сонце – то втікачі побачили прекрасний смерековий ліс. Буйне різнотрав”я зеленим килимом розстелилось під шатром лісу.Защебетали пташечки, випліскувала риба у прозорій воді. Люди були зачаровані побаченим і тоді Женько сказав:

-Яхочу щоб ми залишились жити тут. Кращого місця я ще не бачив.

Його підтримали інші втікачі.

Пройшдл небагато часу і на цій чудовій галявині виросли чудові чотири будинки.

Швидко плине час і тільки пам”ять людська зберігає імена перших переселенців чудового верховинського села, яке було назване в честь першого із них – Жденька, яке з часом асимілювалось в Жденієво. А невеличка річечка, яка впадає в районі с.Під полоззя в Латорицю – називається також Жденівкою.

Один з перших поселенців Качало заготовляв ліс і спускав дерева пологим спуском. Це було найзручніше місце для спуску деревини. З тих пір цей кінець села називають Кочилово.

Село Жденієво знаходиться на березі р.Жденівки, в 12 км. від районного центру.Жденієво у письмових джерелах згадується в 17 ст. Воно тоді належало до Чинадіївської домінії і було власністю сім”ї Бручиничів. В селі мешкало кілька вільних сімей і 11 сімей кріпаків. За народними переказами, першими поселенцями Жденієва були кріпаки – втікачі з території Львівської області. Вони оселилися спочатку в тій частині села, яка тепер носить назву Котельниця, а згодом почали заселяти долину річки Жденіїївки. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. Село з 1728 року стало власністю австрійських магнатів Шенборнів і було підпорядковано нижньоверецькій економії. Граф Шенборн відкрив у селі лісову управу. , збудував кілька кам’яних будівель, в тому числі двоповерховий будинок на зразок замку. У Жденієві до цього часу збереглися два будинки, споруджені у 18 ст., в яких жив службовець домінії, який разом з лісовою охороною, що служила в лісовій управі доглядав за веденням лісового господарства, збирав податки з населення, дбав про виконання панщинних робіт. В 1840-1843 рр. У селі почав працювати невеличкий лісопильний завод, а з 1889 року – велика парова лісопильня. Деревообробне підприємство було обладнане передовою на той час технікою. Машини для виробництва фанери були завезені з Австрії. На заводі крім місцевих робітників працювали і німецькі колоністи з Австрії. В 1849 р. в Жденієві було скасовано панщину і селяни і в той день, коли їм офіційно було повідомлено про те що вони вільні, вони порозходились по навколишніх горах, запалили навколо села великі вогнища на яких спалювали знаряддя праці, яким працювали на панщині.

Щодо розвитку освіти у селі, то початкова школа була відкрита у 1830 році. Навчання велось угорською мовою три дні на тиждень. Визначний краєзнавець Теодор Легоцький у своїх дослідженнях так згадує Жденієво. У селі в 1891 році було 37 дворів, в яких проживало 271 чол.Щодо їхнього господарства, то селяни мали 266 голів ВРХ, 53 вівці, 73 свині, 12 вуликів. Від німецько-фашистських окупантів село було визволено 19 жовтня 1944 року.

Легенди записав Білак Василь Васильович, 1929 р.н., в минулому вчитель історії Жденіївської ЗОШ.

2-5 питання.

На фотографії зображено історичний пам”ячник 18 ст., присвячений скасуванню панщини 1848 року. Знаходиться між населеними пунктами – В.Ворота – Н.Ворота.

Урочище, в якому збудовано капличку називається Славки.

В.Ворота – до 1946 року мало назву Вишні Верецькі. Перша письмова згадка в історичних документах відноситься до 1430 року. Назва населеного пункту походить від географічного розміщення села, тобто, це ворота у Карпати.

Н.Ворота – до 1945 року – Нижні Верецькі. Назву села пов’язують з місцевістю серед гір, яка називалася веретками. Перша письмова згадка про село відноситься до 12 ст. В 9-12 ст. Через Нижні Верецькі і Верецький перевал , який здавна називався Руськими Воротами, підтримувались зв’язки з Київською Руссю. Тут проходив один із торгівельних шляхів. В 1241 році через Н.Верецькі пройшли орди хана Батия. На околиці села відбулася битва, яка на довгий час затримала орду від походу Угорщину. За це все село було повністю пограбоване і спалене.

В 1732 році граф Шенборн надав Нижнім Верецьким статус містечка, за яким вона мало право проводити ярмарки, які проводилися там аж до 1945 року. Ярмарки дозволялось проводити тільки 4 містам на Закарпатті. Це містечко мало поштову станцію, пошту з якої доставляли кіньми в столицю Австрії Відень за 12 днів.

На початок 19 ст. Н.Верецькі перетворилось на досить великий населений пункт на Верховині. Згідно перепису 1816 року тут нараховувалось 98 дворів, в яких проживало 136 селянських сімей., 6 державних службовців, 1 ремісник, і 6 службовців домінії.

Від окупантів село було звільнено 7 жовтня 1944 року.

6-8 питання.

Версії походження с. Латірка.

Перша легенда. Назва села походить від прізвища першого пана, який поселився між людьми. Спочатку з своєю дружиною Терезою жив тихо, а потім відкрив корчму і споював горян, а за борги забирав їхні клаптики землі. Скоро всі кращі землі належали панові Латку. Тут він звів велике помешкання, яке люди назвали Латіркою. Звідси походить назва села, адже після смерті пана люди почали навколо цього помістя зводити свої оселі.

Друга версія.

Вузькою стежкою йшли двоє подорожніх. Вони були дуже стомлені і не побачили стрімкого урвища, яке було попереду. Перший подорожній ступив крок і полетів у провалля. Він вже подумки почав прощатися із цим світом, але Богу було не угодно забрати його тепер і він почув голос: ”Тримайся лати”. Подорожній зразу вхопився за велику галузку, і його товариш витяг його наверх. Тут і люди підійшли. Подорожні запитали як називається їхнє село, але люди сказали що їхнє поселення немає назви. Тоді подорожній попросив їх назвати це поселення Латкою в честь його спасіння. Пройшов час і слово видозмінилось в Латірку.

Річка Латориця також бере початок високо в горах, під Латірським перевалом. Назву річка отримала від назви поселення Латірки, звідки бере вона початок.

9 питання.

Населений пункт Скотарське . Назва села походить від того, що пастухи випасали худобу в долинах біля красивих гірських струмочків. Трави було так багато, що тварини не могли всю випасти за ціле літо. Тому пастухи заготовляли суху траву на зиму. Спочатку збудували теплі зимівники, а згодом почали будувати невеличкі хати. Так виникло поселення, яке назвали Скотарське

Брейн - ринг "Моя Воловеччина"

11 тур.

1-3 питання.

Мінеральні джерела у нашому районі знаходяться в таких селах та урочищах

Урочище Занька – 3 га., с.Лази - 0,5 га., с.Латірка – 0,5 га, Під полоззя – 0,5 га., с.Скотарське – 0,5 га..

У с.Лази урочище де знайдено джерела мінеральної води називається Корна .

Це урочище належало селянину на прізвище Корнаш, звідти походить і назва урочища.

4 - 5 питання.

Перша назва с.Лази - Тимшор, що в перекладі з румунської на українську мову – пасовище. Перша згадка про село відноситься до 1600 року. Кочові племена румун переганяли стада худоби та отари овець. Вони облюбували собі місце у підніжжі Бескидів , де було дуже багато трави та дичини в лісах. Тут вони вирішили залишитись і назвали цю місцевість Тимшор – пасовище.

6 питання.

Походження назви с.Буковець.

Народні перекази свідчать, що назва населеного пункту походить від того, що місцевість, де розташоване село ,густо змережана буковими лісами.

7 питання.

На території району протікає річка Латориця. До неї впадають річки Вича ( У Вичу впадає потічок Волівчик, ), Славка (В.Ворота у яку впадає потічок Лазівка), Жденіївка.

ІІІ тур.

1. Перше питання

Ландшафтна пам”ятка природи- гора “Високий Камінь” с.Підполоззя

Друге запитання.

релікт третинного періоду дуб скельний росте в урочищі Оса.

Третє питання

Більше як 2000 тис.

Четверте запитання.

Арніка, пізньоцвіт осінній

П”яте запитання.

380 км., в межаз району – 60 км.

Шосте питання.

Верецький, руський Путь, Воловецкий(Минчіл).

Сьоме питання.

На горі Тетаревиця(біля Верецького перевалу)

Фінальна гра.

1 питання.

Звідки походить назва річки Вича?

Річка Вича бере початок в с. Скотарське. У неї впадають три красені-потоки між селами Скотарське, талам аш та Гукливий. Ця місцевість з давніх –давен називалася Меживичками, а згодом –Вичка – Вича. Звідси і назва річки.

2 питання.

Як утворилось озеро в урвищі Стів та Мутвиця?

Це озеро, за народними переказами , утворилось на землях с.В.Ворота на Великдень. Існує переказ, що на Великдень слуга пана орав свою землю, бо в інші дні працював на пана тай волів своїх не мав. От пан дозволив йому взяти волів на Великдень. Але коли почав він орати приповідаючи – Гей, волики, гей, завтра буде великий день - земля розступилася і слуга разом з волами і плугом провалився під землю. А на цьому місці утворилось невеличке озеро, яке люди назвали Свиридовим, бо слугу того звали Свирид.

Кажуть що кожного Великодня з –під землі доноситься стогін того орача.

3 питання.

Від якого дерева, що росте високо в горах(гора Високий камінь) походить назва великої річки на Закарпатті?

Це – Тис ягідний. Росте в дикому стані на г.Великий Верх Підполоззянського лісництва. Культивований у заказнику Росішний (Н.Воловецьке лісництво, ст..Оса). Назва річки Тиса походить від назви дерева – Тис. Це дерево довгожитель. Його він понад сто тисяч років у нас, а взагалі вік цього дерева 200 тис. років. Колись це дерево росло всюди в Європейській частині , але його майже знищили із-за його міцності і цінності деревини. Тис ягідний занесений до Червоної книги.

4 питання.

Які вершини гір є в районі?

Це Пікуй, Остра, Великий Верх, Темнатик, Плай.

Розробила методист ЦПРДТ М.Рудейчук

Сценарій свята “Подорож в країну дитячих мрій”

частина 3.

Завдання для конкурсу “Ерудит”( Майданчик №3)

Цей конкурс складається з 3 завдань:

Завдання 1.

Дати швидку відповідь.

1.Про великий співочий колектив або чоло­віче ім'я ? ( Прохор.)

2.Колишня кава з бубликом або машина для переміщення ґрунту? (екскаватор.)

3. Що може бути спільного у неба і шоу-біз­несі? (зірка)

4. Що в людини вдень у п'ять разів краще, а вночі в чотири рази гірше, ніж у кішки? (зір)

5.Як, на думку вчених, крокодил рятується від надлишку солей в організмі? (плаче )

6.Переведіть на грецьку мову "висячий униз"? (перпендикуляр)

7. Ця рослина уособлює собою одночасно і рідного, і прийомного родича. Назвіть його (мати-і-мачуха)

8.У нас це є, а в США чи, скажімо, у Ве­ликобританії, цього немає в такій формі. А от у Древньому Римі так називали ополчення. Так що ж це таке? (міліція ).

9.На кого перетворилося гидке каченя? (на білого лебедя)

10.Із чого Фея зробила Попелюшці карету (Із гарбуза)

11.Які птахи підкидають яйця в чужі гнізда? (зозулі)

12.Що можна побачити закритими очима? (сон)

13. Що має чотири вуха? (подушка)

14. Чи росте дерево зимою? ( ні)

15.Яку рослину можуть впізнати навіть сліпі? (кропива)

16.Що кидають в каструлю перед тим як варять в ній їжу? (погляд, дивляться чи чиста)

17.Російська казка про сімейний підряд. (Ріпка)

Завдання 2. Конкурс “Джокер”.

У відомому вислові ( приказці, рядку з пісні ) ключове слово замінюють на слово “джокер”. Завдання гравців повернути все в початковий вид.

Джокера ноги годують. ( вовка ).

Джокери спасли Рим. ( гуси ).

3. Баба з воза – джокеру легше. ( кобилі ).

4. П. Павленко: “Життя – не ті джокери, що пройшли, а ті що запамятались”.(дні або роки)

5. – Джокер, Джокер, до роботи!

В мене порвані чоботи. ( Грицю )

6. Поки джокер зійде, роса очі виїсть! (сонце)

7. Сонце прикрашає землю , а джокер – людину! (праця)

8. Не все те джокер, що блищить. (золото)

9. Великому джокеру – велике плавання! ( кораблю)

10.Джокер встане – та й ранок настане. (Сонце)

11. Без джокера немає життя на землі (хліба)

12. Не джокер прикрашає людину, а добрі діла (одяг)

13.Джокер день починає, а соловій кінчає (ластівка)

14.Джокер – дорога до знань (школа)

15.Натрапив джокер на камінь (коса)

16. Хто рано встає – джокеру Бог дає. ( тому)

17.Джокер джокеру очі не виклює. (ворон ворону).

Завдання 3. Конкурс “Закінчи усмішку”

Маловідомий але “логічний” анекдот обри­вається перед останніми ключовими словами. Гравці повинні дописати його.

1.Дорожний знак. На ньому напис:

“Школа! Проїжайте повільно, не збийте ди­тини!”

А внизу дитячим почерком дописано:… (Почекай на вчителя!)

2. Діалог друзів:

Де ти провів відпустку?

Два дні в горах а решту …. (в гіпсі ).

3. У Темзі зіткнулися два плавці:

Сер, перепрошую, всі навколо в купальних костюмах, а ви в чорному костюмі й у капе­люсі…

Бачите, сер, всі інші купаються, а я … ( тону ).

4. “На уроці”

Вчителька:

марійко, назви 6 звірів, що живуть в Арктиці.

Марійка:

- Там живуть..... (4 ведмеді та 2 тюлені).

5. Хворий приходить до лікаря:

Лікарю, у мене права нога болить.

Це внаслідок вашого віку.

Ви помиляєтесь, докторе, бо.... ( лівій стільки ж , але вона не болить)

6. Сусідка запитує:

Мама вдома?

Ні!

А батько?

А батько....... ( теж заховався)

7. Батько:

Добре , синку, що ти перестав плакати.

Син:

Я не перестав....... ( я тільки відпочиваю)

8. Хлопчик просить:

-Дядьку, погладьте он того пса.

А він кусається?

Не знаю........... ( але хочу перевірити)

9. Приходить “новий” до зубного лікаря. У крісло сів, рота роззявив, а лікар аж остовпів: зуби у нього платинові та діамантові, мостики – золоті.

То що вам, шановний, допікає? Де болить, що лікувати будемо?

Нічого лікувати не будемо! Будемо ставити …. ( сигналізацію ).

10. Дівчинка корчить рожиці бульдогу.

Тато: “Не дражни собоку!”

Дівчинка: “ А він …… “ ( перший почав ).

11.- Васильку, коли ти , нарешті, виправиш свою двійку? – запитала мама.

У щоденнику я вже виправив, а....... (в класнім журналі не можу: його ховають в учительській).

12. -Мамо, мамо! До глечика з молоком потрапила миша.

І ти витягнув її?

Ні, мамо! Я....... (впихнув туди кота, хай зловить)

13.- Дідусю, дідусю! І ти був колись маленький?

Був, дитинко, був.

Ото, мабуть, був смішний........... (зі своєю лисиною і бородою)

14. -Мамо, дай мені молоток, я заб”ю гвіздок.

Відіб”єш собі пальці!

Ні, гвіздок....... (триматиме Павлик).

15. – То Ваш хлопчик закопує в пісок мою одежу?

Ні, то сестрин. Мій – он той, що набирає води...... ( у ваш капелюх)

16. –Я – донощик- каже маленький Михайлик.

-Це чому?

-Бо я...... (доношую сестриччине взуття).

17.- Мій брат пробіг на шкільних змаганнях два км.за хвилину.

Не бреши! То краще за світовий рекорд!

Але він ......... (знає коротку дорогу)

Підготувала М.Рудейчук

Сценарій свята "В дорогу, мріє, нас веди"

Сценарій свята «В дорогу, мріє, нас веди!»

(вшанування медалістів загальноосвітніх шкіл

Во­ловецького району)

Частина 1.

В записі звучать пісні про дитинство, шкільні роки. Під музику біля Воловецької ЗОШ 1-111 ст. формується колона з випускників, педагогів, батьків та запрошених. Попереду ко­лони – духовий оркестр. За ним шикуються медалісти. В ру­ках у них різнокольорові кульки та квіти. За медалістами ста­ють випускники, а далі - вчителі, батьки, гості. Під звуки ма­ршу колона рухається до приміщення райдержадміністрації. Над входом в приміщення райдержадміністрації лозунг “В до­рогу, мріє, нас веди!”

Колони біля входу також святково прикрашені квітами та кульками. Під звуки духового оркестру медалісти стають па­рами з обох сторін алеї .

Площадка перед входом до райдержадміністрації святково прибрана. Попід стіною розміщені м’які крісла для запрошених, випускників 1965 року. Посеред алеї простелені килимові доріжки. Посередині площадки стіл у стилі «ретро» з квітковою композицією. Обабіч столу встановлено мікрофони.

Ведучий. Добрий день, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості свята!

Ведучий. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати кращих учнів, випускників загальноосвітніх шкіл району.

Ведучий.

День сьогодні такий незвичайний,

Сонце встало, умите в росі.

Тут зібрались зі шкіл медалісти,

Їх вітатимуть нині усі.

Ведучий.

Поруч з ними – батьки, педагоги,

Що вселяли надію, добро,

Відкривали незнані дороги,

Дарували любов та тепло.

Ведучий.

А вела їх у далеч незнану

Королева нелегких наук,

Бо за роки навчання у школі

Було всього,- цього не забуть!

Ведучий.

Та завжди рятували корабель

Мудрі, скромні шкільні активісти,

Що в навчанні були завжди перші,

А на фініші вже – медалісти!

Ведучий.

Тож вітаймо їх нині на святі

І за працю подяку складім.

Хай же радість за них, медалістів,

Ввійде в школу і в їх рідний дім!

Ведучий. Слово надається заступнику начальника відділу освіти Полянчич Марії Андріївні.

(Виступ заступника начальника відділу освіти Полянчич М.А. та представлення гостей свята. Надання права випускникам Воловецької ЗОШ 1-111 ст. по­класти квіти до пам’ятника загиблим воїнам).

Ведучий. Слово для вітання випускників – медалістів нада­ється голові районної державної адміністрації Жигану Яро­славу Федоровичу.

( Виступ- вітання голови РДА Жигана Я.Ф.)

Ведучий. Медалістів хоче привітати голова районної ради на­родних депутатів Панькулич Іван Васильович.

(Виступ – вітання голови райради Панькулича І.В. Далі – виступи 2 – х запрошених : представника Приватбанку, депу­тата облради)

Ведуча. Дорогі наші випускники! Сьогодні у вас незвичайне свято. Вас вітають батьки, вчителі, влада нашого району, але вас сьогодні прийшли привітати випускники – медалісти Воловецької школи , які рівно 50 років тому, стояли на урочистій лінійці такі ж молоді і красиві, як сьогодні і ви. Дорогі випускники 1965 року, вам слово

(Виступ запрошених)

Ведучий. Дорогі випускники! Одинадцять років тому на шкі­льному порозі вас зустріли і сміливо повели по Країні знань ваші перші вчителі. Вони не тільки вчили вас читати, писати і рахувати, а й наполегливо навчали життєвим мудростям, вихо­вували любов до рідного краю, матері –Вітчизни, шану до лю­дей праці, батьків, чесність, порядність, милосердя.

Ведучий. Слово для привітання надається першій вчительці, мамі випускниці – медалістки Горбей Тетяні Дмитрівні з Н.Ворітської ЗОШ 1-111 ст.

( Виступ вчительки Н.Ворітської ЗОШ 1-111 ст. Горбей Т.Д.)

Ведучий. Дорогі друзі! На наше свято завітала сама Королева наук зі своїми радниками. ЇЇ високість вела Вас тернистими шляхами до вершин Олімпу. Завдячуючи їй, ви здобули золото і срібло і по праву ми сьогодні вшановуємо ваш титанічний труд і славимо вашу перемогу.

Ведучий. Королево наук, Тобі слово!

Королева наук. Друзі мої ! В цей день, радісний і сумний водночас, ви говорите всім “до побачення”, але не “прощавай”. Від дверей, за якими залишилось ваше щасливе дитинство, ви підете різними дорогами в сповнене радощами і прикрощами доросле життя. Ці дороги будуть рівними і глад­кими, важкими і тернистими, але я бажаю вам, щоб були вони завжди чистими.

Пам’ятайте мою науку! Не зупиняйтеся на досягнутому! Збагачуйте свої знання, уміння, правильно використовуйте їх для розбудови та розквіту нашої рідної України, бо ви - її май­бутнє, бо саме ви впишете нові сторінки в її історію.

На згадку про шкільні роки та мою науку я дарую вам свої ПОБАЖАННЯ. У скрутні хвилини ви перечитуйте їх і вони додадуть вам сил подолати труднощі, перешкоди, вселять віру в перемогу добра над злом, допоможуть здійснитися вашій мрії.

Радники, вручіть Побажання нашим медалістам.

( радники вручають медалістам Побажання Королеви наук, а вона зачитує його текст , який оформлено у вигляді старовинного манускрипту перев’язаного стрічною із сургучевою печаткою).

Дорогий друже!

Ось і настав цей день прощальний,

Завітна мрія кличе, зве.

Позаду школа, вірні друзі –

Дорога уперед веде.

Та де б не був Ти, де б не вчився,

Науку старших пам’ятай:

Будь працьовитим, чесним, добрим,

Батьків своїх не забувай.

Куди би доля не кидала,

Що б не спіткало у житті,

Знаходь стежинку до домівки

Й до школи рідної путі.

Працюй сумлінно, вчися жити,

Хай Бог від лиха береже!

Нехай бажання всі здійсняться,

А мрія у життя веде!

З повагою – Королева наук.

Червень, 2005 рік.

Сценарій свята "В дорогу, мріє, нас веди"

Свято вшанування медалістів шкіл рвйону

Частина 2.

Ведучий. Швидко пролетіли шкільні роки, сповнені труднощів, дитячих невдач, радості і перемог. Здається, що то був сон, при­ємний і тривожний, а насправді, то вирувало шкільне життя. Усі ці роки вас супроводжувала свята батьківська лю­бов, терпіння, мудра наука педагогів, їх опіка і доброта.

Ведучий. Пригадаймо ті далекі й близькі роки, вас, малень­ких та несміливих, добрих, щирих, допитливих , а часом – пус­тотливих і неслухняних.

(Тихо лунає музика. На її фоні Ведучі читають текст, а діти відтворюють замальовки з життя випускників різних вікових періодів ).

Ведучий.

В дитсадок поспішали щоднини –

Там проводили час залюбки.

І віночки плели із кульбабок

Такі милі були дітлахи!

Потішали батьків і сусідів

І до свят готувались щораз,

А як шість їм минуло, одразу

Вони в школу пішли, в перший клас!

(Під час читання тексту виходять малюки – дошкільнята хлоп­чик і дівчинка. В руках у дівчинки віночок з кульбабок

та інших польових квітів, а у хлопчика – паперовий кораблик чи інша іграшка. Вони граються, пустують, а потім стають біля випускників.)

Ведучий.

Бути учнем – не легко, а складно

Зрозумів це і він, і вона,

А як вдвох поспішали до школи,

То в очах розквітала весна.

Пустували у класі, в їдальні,

На подвір’ї, у ріднім дворі.

І за кіски він смикав сусідку,

Другом був майже всій дітворі.

(Виходить друга пара школярів. У хлопчика у руках два порт­фелі,

а в дівчинки – футбольний м’яч. Діти жваво ведуть розмову, підстрибують, кружляють, а потім , отямившись, що запізню­ються, біжать у клас. Далі стають поруч дошкільнят).

Ведучий.

Вчились добре, зі спортом дружили,

Переходили з класу у клас,

А в портфелях касети носили,

Пили колу, а інколи – квас.

Тусувалися біля спортзалу

І на трубах, що йдуть у дитсад.

Із уроків зникали зненацька,

Заглядались на милих дівчат.

(Виходять молодші підлітки, одягнені в джинси і теніски. У хлопця на поясі плеєр , у вухах – наушники, на плечі – напівпо­рожній рюкзак, з якого звисають кеди, в руках – чебуреки. Ді­вчина також з рюкзаком на плечі, в руках футляр із скрипкою та морозивом. Вони йдуть ліниво. Хлопець пританцьовує, а ді­вчина йому лагідно посміхається. Потім вони стають біля мо­лодших школярів.)

Ведучий.

А як виросли , - стали мудріші,

Потягнулись до знань, до книжок,

Залицялись до менших дівчаток,

Прямували до нових висот.

Щиро вірили в перше кохання,

У прекрасне своє майбуття,

Отямитися навіть не встигли,

А попереду – нове життя!

( Виходять старшокласники. Підтягнуті, зібрані. В руках дів­чини - книги, конспекти, а в руках хлопця – ноутбук. Йдуть по­вільно, ведучи якусь цікаву розмову. Проходять і стають біля молодших підлітків та випускників).

Ведучий.

Самостійне, прекрасне, з метою.

Хай щастить їм в прийдешні роки!

Дай їм, Боже, і сили, й наснаги,

Зігрій серце і ум просвіти!

Ведучий.

Бережи їх, Всевишній, від зла, неудачі

І даруй їм добро та тепло.

Йдіть до мрії упевненим кроком

І творіть на землі лиш добро!

(Музика стихає)

Ведучий. Дорогі випускники!. Ви ще раз пройшлися своєю життєвою стежинкою, пригадали шкільне життя, яке так шви­дко пролетіло. Ваша сумлінна праця, наполегливість, велике бажання здобути міцні і ґрунтовні знання, досягнути вагомих успіхів не залишилися поза увагою. Ваші здобутки високо оцінені і ви поправу заслужили свої нагороди.

Ведучий. Право вручити золоті та срібні медалі сорока двом випускникам Воловецької, В.Ворітської, Н.Вортіської, Жденії­івської загальноосвітніх шкіл 1-111 ст та Н.Ворітської школи – інтернату надається голові районної державної адміністрації Жигану Ярославу Федоровичу та заступнику начальника відділу освіти По­лянчич Марії Андріївні.

(Йде вручення медалей на фоні легкої музики).

Ведучий. Слово надається випускниці – медалістці Воловецької ЗОШ 1-111 ст. Гурін Ярині.

(Виступ випускниці)

Ведучий. Дорогі медалісти! У вашу адресу сьогодні було ска­зано багато теплих слів і щирих побажань. Та у кожного з вас є заповітна мрія. Бажаємо вам, щоб вона обов’язково здійснилася!

(Всі випускники беруться за руки, створюючи коло, а потім од­ночасно випускають з рук повітряні кульки . Кульки здійма­ються в небо. Духовий оркестр виконує вальс, а випускники запрошують батьків на прощальний вальс).

Ведучі (на фоні вальсу) Дорогі випускники і гості! Наше свято наближається до кінця. Бажаємо вам приємного продовження свята в стінах рідної школи

Ведучий. А ще бажаємо вам удачі на вступних іспитах до вузів і щасливої життєвої дороги!

Разом. У добру путь!

Розробка сценарію М.Рудейчук

Автор віршів М.Волошин, логопед відділу освіти